PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImtvaGFuYS5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Бабуся привчила онука називати себе мамою

Кохана, ми вбиваємо дітей

Зустрічайте, в ефірі соціального проекту «Кохана, ми вбиваємо дітей» сім’я Трофименко з Харкова, котра складається з п’яти чоловік. Мама Яна (38 років), батько Олексій (37 років) і троє синів: Валентин (16 років), Трохим (6 років) і Федір (4 роки). Особливість цієї родини полягає у тому, що у них в будинку кожен живе за своїми правилами.

Останні два роки Яна знаходиться в стані глибокої депресії. Жінка втомилася від постійної боротьби з рідною матір’ю – Світланою Володимирівною, яка на дух не переносить зятя і навіть не приховує негативного ставлення до нього. Більше того, Світлана Володимирівна робить все, аби онуки любили і слухались її більше, ніж Яну.

«Я просто втомилася, немає сил сказати, що треба жити далі …», – говорить знесилена Яна, мати трьох дітей.

Олексій – другий чоловік Яни. Він – приватний підприємець. Вдома Льоша те й робить, що сидить перед комп’ютером, грає в іграшки. Він нічим не допомагає своїй дружині, ні по господарству, ні у вихованні дітей. Сини беруть з нього приклад і теж з неповагою ставляться до своєї матері.

Наприклад, старший син Яни від першого шлюбу Валентин постійно їй грубить, вважає її недолугою. І, здається, вона до цього вже звикла.

1

Але все ж головною проблемою їхньої сім’ї є суперництво між матір’ю і дочкою. Вже чимало часу жінки ведуть боротьбу за увагу дітей.

«Їй не подобається коли я хороша, а вона погана … Всі подруги їй кажуть, яка у неї хороша мама. Але мене не можна хвалити, її це дратує», – скаржиться бабуся.

Щоб допекти один одному, жінки стали використовувати Трохима, як зброю у власній війні. Яна забороняла матері спілкуватися з онуком. Проте 6-річний Трохим, якого з дитинства виховувала бабуся, вважає саме її своєю мамою.

«Ось така я вредна, не отримаю, лізу куди не треба. Тому, що я 17 років тягнула цю лямку і мені важко відмовитися від цього», – каже Світлана Володимирівна.

Щоб мати можливість спілкуватися з онуком, бабуся готова навіть судом відібрати Трохима у дочки. Яна вже отримувала від неї листи з погрозами.

Чи зможе проект «Кохана, ми вбиваємо дітей» допомогти рідним людям знайти спільну мову? Чи стануть члени сім’ї Трофименко з повагою ставитися один до одного? І чи зможе мама Яна повернути дітям довіру і любов до себе?

Дивіться 1 липня, о 22:30 у програмі «Кохана, ми вбиваємо дітей» на телеканалі СТБ.

Video: Бабуся привчила онука називати себе мамою

Особенность этой семьи в том, что у них в доме каждый живет сам по себе.