PCEtLVN0aWNreSBMZWZ0LS0+DQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7IH0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDEzNDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzQgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgbGVmdDowO319DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxNTAwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV80IHsgd2lkdGg6IDI0MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IGxlZnQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyBsZWZ0OjA7fX0NCjwvc3R5bGU+DQoNCjxzY3JpcHQgYXN5bmMgc3JjPSIvL3BhZ2VhZDIuZ29vZ2xlc3luZGljYXRpb24uY29tL3BhZ2VhZC9qcy9hZHNieWdvb2dsZS5qcyI+PC9zY3JpcHQ+DQo8IS0tIGV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8zIC0tPg0KDQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfNCINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzkxODM2OTIwMyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+PCEtLVN0aWNreSBSaWdodC0tPg0KDQoNCjxzdHlsZSA+DQouZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMTYwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7IHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowOyB9DQpAbWVkaWEobWluLXdpZHRoOiAxMzQwcHgpIHsgLmV4YW1wbGVfcmVzcG9uc2l2ZV8yIHsgd2lkdGg6IDE2MHB4OyBoZWlnaHQ6IDYwMHB4OyAgcG9zaXRpb246Zml4ZWQ7IHJpZ2h0OjA7fX0NCkBtZWRpYShtaW4td2lkdGg6IDE1MDBweCkgeyAuZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgeyB3aWR0aDogMjQwcHg7IGhlaWdodDogNjAwcHg7ICBwb3NpdGlvbjpmaXhlZDsgcmlnaHQ6MDt9fQ0KQG1lZGlhKG1pbi13aWR0aDogMTYyMHB4KSB7IC5leGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiB7IHdpZHRoOiAzMDBweDsgaGVpZ2h0OiA2MDBweDsgIHBvc2l0aW9uOmZpeGVkOyByaWdodDowO319DQo8L3N0eWxlPg0KPHNjcmlwdCBhc3luYyBzcmM9Ii8vcGFnZWFkMi5nb29nbGVzeW5kaWNhdGlvbi5jb20vcGFnZWFkL2pzL2Fkc2J5Z29vZ2xlLmpzIj48L3NjcmlwdD4NCjwhLS0gZXhhbXBsZV9yZXNwb25zaXZlXzIgLS0+DQo8aW5zIGNsYXNzPSJhZHNieWdvb2dsZSBleGFtcGxlX3Jlc3BvbnNpdmVfMiINCiAgICAgc3R5bGU9ImRpc3BsYXk6aW5saW5lLWJsb2NrIg0KICAgICBkYXRhLWFkLWNsaWVudD0iY2EtcHViLTIwNzA4OTAyNTYzMzc3NjUiDQogICAgIGRhdGEtYWQtc2xvdD0iMzM0MDc0OTY4MyI+PC9pbnM+DQo8c2NyaXB0Pg0KKGFkc2J5Z29vZ2xlID0gd2luZG93LmFkc2J5Z29vZ2xlfHwgW10pLnB1c2goe30pOw0KPC9zY3JpcHQ+
Как понять, что вы готовы стать родителями? | Кохана, ми вбиваємо дітей
PHNjcmlwdCBkYXRhLW91dHN0cmVhbS1pZD0iMTI0OSINCmRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWZvcm1hdD0iZnVsbHNjcmVlbiIgZGF0YS1vdXRzdHJlYW0tc2l0ZV9pZD0iU1RCX0Z1bGxzY3JlZW4iIGRhdGEtb3V0c3RyZWFtLWNvbnRlbnRfaWQ9ImtvaGFuYS5zdGIudWEiIHNyYz0iLy9wbGF5ZXIudmVydGFtZWRpYS5jb20vb3V0c3RyZWFtLXVuaXQvMi4wMS9vdXRzdHJlYW0tdW5pdC5taW4uanMiPjwvc2NyaXB0Pg==

Як зрозуміти, що ви готові стати батьками?

Кохана, ми вбиваємо дітей

У попередньому випуску пост-шоу «Кохана, ми вбиваємо дітей» експерти обговорили, як інфантильність батьків здатна нашкодити дитині, і чи здатна психологічно незріла мати нормально виховати своїх дітей.

3

Психолог Ганна Кушнерук виділила ключові пункти, по яким пара може усвідомити свою готовність до народження малюка.

В цілому, готовність до батьківства в чому фантазійна. Я сотні разів стикалася з тим, як люди, з дитинства мріють про себе як про ідеальних батьків, впадали в післяпологові психози, хотіли відмовитися від дитини, перетворювалися на тиранів і нещасних людей.

Читайте також: Как смириться, что ребенок становится самостоятельным

Ключове слово тут «ідеальний». Воно вбивче. Бо воно виключає можливість реагувати адекватно на те, що не вписувалося в ваше уявлення про ідеальне. Часто прагнення «завести дитину» до самої дитини ніяк не відноситься, на жаль.

Є явні ознаки того, що щось йде не так:

– Дитина потрібна батькам для того, щоб зрозуміти, чи можуть вони взагалі її народити (в силу віку, стану здоров’я);

– Люди заводять дитину для того, щоб відповідати очікуванням власних батьків, оскільки ті хочуть няньчити внуків;

– Пара вірить, що народження дитини допоможе зміцнити (або створити) сім’ю;

– Жінка прагне народити, поки молода;

– В уявленні про ідеальну сім’ю неодмінно є дитина – таке враження, що мова йде про предмет меблів;

– Жінка прагне стати кращою мамою для свого малюка, ніж була для неї власна мати;

– Жінка хоче народити дитину, яка стала б розумною, успішною, щоб довести всим, що вона спроможна виховати такого малюка.

Читайте також: Как общаться с подростком-манипулятором?

Всі ці тези говорять про високий ризик виявитися кепськими батьками, або не впоратися з батьківством взагалі. Важливо бути «достатньо хорошими» батьками. Цей термін належить генію педагогіки та дитячої психології Д. В. Віннікотту. Потрібно дозволити захопитися не собою в ролі мами чи тата, а малюком. Зацікавитися тим, який він! Але не видугадувати ідеальну картинку і не приписувати дитині чужу роль.

Батькам потрібно вміти просити про допомогу, але при цьому не намагатися замінити себе нянями / бабусями / садками… Визнати, що часом це дико важко, але ви це можете пройти з любові до дитини.

Не готовий до батьківства той, хто самовпевнений і не припускає, що він зміниться. Часто ті, хто бояться батьківства і твердять, що їм рано, стають геніальними батьками, справжніми педагогами та друзями.

Все залежить від психічного здоров’я майбутніх мам і тат, від рівня організації особистості, багато в чому від позитивних прикладів власних батьків або близьких.

Дива трапляються: діти приходять у цей світ і «роблять дорослих дорослими». Але головне правило: дітей не варто заводити «на зло», «щоб довести». Дай Бог всім дорослим встигнути бути справжніми батьками своїм дітям.

Дивіться наступну частину

Дивіться попередній випуск просто зараз!