Як побудувати довірчі відносини з дитиною

Кохана, ми вбиваємо дітей

Часто батьки вибирають той чи інший метод виховання дитини, навіть не підозрюючи, що тим самим вони роблять тільки гірше, попутно руйнуючи відносини з ним. Психолог проекту «Кохана, ми вбіваємо дітей» Вікторія Любаревич-Торхова розповіла, як правильно знайти підхід до дитини, щоб відносини були довірчими.

Найчастіше, говорячи про методи виховання, батьки не стільки вибирають їх, скільки діють інтуїтивно-інстинктивно. Ситуації у вихованні дитини часто складаються так, що батькам потрібно діяти швидко. Адже дитина вимагає чогось тут і зараз, отже, і відреагувати потрібно відразу. І первинний інстинкт батька – це відчути страх дитини, і розпізнати його слабкі місця. Інтуїтивно батьки відчувають страх, а вже інстинктивно користуються цими слабкими місцями. Це для того, щоб здобути негайний ефект, отримати моментальний результат. І вкрай рідко замислюються і працюють з точки зору профілактики поганого поводження.

А інший згубний момент, це коли батьки впираються в якийсь один конкретний метод, слідуючи повчанням іменитого педагога – автора методу. Особисто я не бачила жодного позитивного результату, коли батьки вдарялися в якийсь метод. Є індивідуальний підхід, адже всі діти різні за темпераментом, за складом характеру. Ситуації вимагають індивідуального реагування. Якщо батьки вибудовують свій підхід до дитини через довіру, то це і буде єдиний правильний метод.

Читайте також: Побиття дитини скінчилось викликом швидкої

Причому, що дуже важливо, ні коли вони довіряють йому, а коли вони виховують у дитині довіру до себе. І довіра не можна вибити. Так робила героїня проекту «Кохана, ми вбіваємо дітей» Анжела Величко. Вона просто вимагала, вибивала цієї довіри від сина, б’є, і каже: «Не смикатися, я ж тебе люблю і з кращих спонукань». Це не правильно. Дитина повинна знати, що якщо йому кажуть, що його не хочуть вдарити, то і завтра не захочуть. Навіть у темпераментних дорослих, навіть у ситуаціях, коли батько зол, є вихід – чесно сказати, що ви відчуваєте, що вам потрібно час заспокоїтися, тому, що ви дуже зліться.

Другий ключовий момент – це постійність. Якщо вчора щось було не можна, то і сьогодні це табу. Але тоді і для дорослих це теж заборону. Приміром, якщо можна лаятися дитині, то і батькам не можна. Якщо не можна вриватися в кімнату, то і до дитини в кімнату не можна заходити без стуку. Потрібно поважати особисті речі і простір дитини так, як батьки хочуть, щоб він поважав їх простір.

І з цього випливає третій момент – особистий приклад.

Коли є три ці складові, то тоді у дитини і батьків буде діалог!